здається все налагодилось...

Всюди лунає музика. Не гупає, не глушить, не заважає - лунає. Скрізь і усюди, різна. А ще тут дуже багато кольорів.

Галерею «Лавра», яка раніше просто була однією з найпопулярніших руїн Києва перетворили на суцільне панно.

Малюнки скрізь, на стінах, на воротах, на дверях, на стелях і дахах, на асфальті, на людях. Переді мною ходять живі картини. Творіння боді-арт художників. Не встигаю оговтатись – мене теж розмалювали. Тепер у мене на всю руку виведено різнокольорову абстракцію. Якщо чесно так і не зрозуміла, що насправді означає те що мені намалювали. Скоріш за все нічого – просто дуже красивий малюнок.

Розмірковуючи над чимось будь готовий до того, що твої думки не вийдуть за межі твоєї голови. Бо це не має жодного сенсу. Бо тебе все рівно не почують. А якщо й почують, то не слухатимуть. Якщо ж слухатимуть – не зрозуміють. А якщо й зрозуміють – засміють…
Не обов‘язково закриватися в тісному приміщенні, аби відчути себе ізольованим. Весь світ перетворився на чотири стіни. З квадратними кілометрами територій і мінімумом простору. Нема куди піти, нема куди втекти, нема куди сховатися.
З усвідомленням цього приходить бажання просто мовчати. Нічого не говорити. Всі слова сплюндровано. Я не хочу казати «я тебе кохаю», «я тебе люблю», «мені добре з тобою» не тому, що мені нема кому це казати, а тому, що це пошло. Якесь курво сказало це до мене, потім переповторило це разів так з сімдесят – і зіпсувало всю маліну. Потім це ще продублювали в кількох фільмах та у всіх серіалах. Після цього я вже нікого не «кохаю», не «люблю», не «хочу бути поруч» ні з ким.Доводиться вживати складних зворотів. Доводиться використовувати інші слова. Аби не бути пошлим, аби не бути приторним, аби не бути повторюваним. Бути щирим і при тому – не бути банальним. Як наслідок – весь час доводиться фільтрувати базар.
Коли одфільтровуєш – розумієш, що залишилося дуже мало слів: привіт і бувай (як би це банально не звучало).

Чоловік дивиться на жінку. Бачить цицьки. Бачить ніжки, ручки, дупцю. Жінка дивиться на чоловіка і бачить свого потенційного банкомата. Вони зустрічаються. Говорять про погоду і політику. Вночі трахаються. Вдень йдуть на роботу.

Чоловік бачить свою дружину і розуміє, що в плейбої цицьки крутіші, ніжки довші, ручки вправніші, дупця менша. Проте дівчата з плейбою так собі по вулиці не ходять. Та й не дають вони за просто так банкоматам з депозитом на п’ять тисяч і балансом на три гривні. Жінка бачить свого чоловіка і розуміє, що м‘язи позвисали, член ледь сягає п’яти сантиметрів (в стані ерекції), пузо що у вагітної жінки. Але в постбальзаківському віці її вже ніхто заміж не возьме.

Чоловік і жінка заводять дитину. Психологи говорять що це об’єднує родини. Психологи так говорять, бо в них нема дітей.

Чоловік і жінка дивляться на свою дитину і розуміють, що вони тепер не ненавидять одне одного. У них на це вже нема часу. Вся ненависть йде на дитину.

Чоловік і жінка не говорять одне з одним. Чоловік і жінка зраджують одне одному. Їм не цікаво разом.

Тоді вони запрошують додому гостей: кума, куму, маму з татом, колегу з роботи. Вони тримаються за руки. У нього спінтілі долоні, у неї холодні ніби в жаби. Вони посміхаються. У неї карієс, у нього пародонтоз. На ніч показово йдуть до спальні. Він імпотент, вона фригідна.

У їхньої дочки з‘являється хлопець. Вони б‘ють дочці морду, вони погрожують її мучачіку. Вони намагаються застерегти своє чадо. Мовляв дивись на тата – а він був таким красивим до одруження. Мовляв дивись на маму – вона була такою привабливою, поки не зустріла тата…

до кабінету, де — вершина змови.
Тебе чекає мрець — очей не мруж,
а, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і паламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.

Країна - де влада може дозволити собі беззаконня, спираючись на букву закону.
Тут лікарі не лікують, а вбивають заради розваги.
Тут міліція не захищає, а калічить.
АЛЕ ТУТ САДЖАЮТЬ ЗА ВІРУ!
Тут вчитеть на власному прикладі показує підростаючому поколінню, що з відмінника можна зробити двійошника і навпаки - лише за 100 гривень хабаря. Хто був нічим, той стане всім - тільки вчасно плати.
А ТУТ САДЖАЮТЬ ЗА ВІРУ!
Тут онук краде у бабусі її мізерну пенсію, аби купити у мента-бариги наркотики.
Це все лишається непокараним.
ПРОТЕ ТУТ КАРАЮТЬ ЗА ВІРУ!
Масова пропаганда позбавляє наших дітей можливості народжувати. Того хто не стане педерастом - доб'ють алкоголем та легкими наркотиками.
А САДЖАЮТЬ ЗА ВІРУ!
В країні зневірених і знедолених - саджають за віру.
Тут розвелася страшна кількість теж "людей": гоміки - теж люди, наркомани - теж люди, менти - теж люди, чиновники - теж люди, президент - теж людина. В такому суспільстві, цілком закономірно, ведеться активна робота по ізоляції та переробці людей повноцінних.
САМЕ ТОМУ ТУТ САДЖАЮТЬ ЗА ВІРУ!
Тож якщо ти не розповсюджуєш дитячу порнографію, наркотики та сифіліс, якщо ти не є ярим прихильником і практиком одностатевого сексу. Якщо в тобі ще живе почуття моралі. Якщо ти ще не встиг закатувати жодної невинної душі. Якщо не пограбував свій народ. Не встиг отруїти його тіло і свідомість. Якщо ти віриш не в президента, а в Бога - будь готовий до того, що тебе посадять. Скоро. Зовсім скоро. Готуйся. Вони вже за дверима.